До озер, через луги, Там, де верб зелені шати, Йшли природи вороги — Браконьери-торбохвати. Поспішали мимо плес За Гаврилом-здоровилом. З боку біг цибатий пес, Дресирований Гаврилом... Що не крок — тріщить лоза. Йдуть, нема на них холери! Ось і озеро-краса, І спинились браконьєри. Підізвавши двох Микол, Відігнавши пса рудого, Дістає Гаврило тол І дружкам говорить строго: Киньте к бісу цигарки І замріть у цій хвилині, Бо як бахне, на куски Рознесе вас по долині. Прикріпив Гаврило Щур Тол на палку-закидалку. Підпалив бікфордів шнур І жбурнув на воду палку. Ліг на землю, на живіт І простяг тремтячі руки. П'ять хвилин і гримне світ І спливуть соми і щуки. Але світ не без чудес, Не забуть їм ту рибалку. Як узрів служака-пес, Що хазяїн кинув палку Гавкнув хрипло і туди, Діставати, як привчили. Палку в зуби і з води Пре до берега щосили! Пре на них, а шнур горить! Торбохватам не до рибки: Щур "о боже!" верещить, В двох Микол волосся дибки! Двоє в майках і трусах, Щур Гаврило в тілогрійці Чешуть так, що глянуть страх! Хоч записуй в олімпійці! Шнур згоря! Сильніше крос! Озирнуться торбохвати З вибухівкою Барбос Наступа уже на п'яти! Марафонську боротьбу Тим скінчили браконьєри, Що залізли на вербу І притихли мов тетері. Під вербою став і пес, Кинув тол й майнув ганяти. Мить і дим аж до небес, Бахнув тол гучніш гармати. Бахнув так, що їх труси Над вербою закружляли, Що суконні картузи З неба й досі ще не впали. Бахнув так у всі боки, Що тікали з лугу коні, Що здригнулися шибки У міліції в районі, Що хрестились на траві Два Миколи і Гаврило. Хтось питав їх: – Ви живі? Ті не чули. Поглушило! Сполошилося село, Збіглись діти до левади. Лиш нікого не було Ні з району, ні з сільради. Там воюють на словах, Шлють з міліції папери... А в озерах і річках Нищать рибу браконьєри!
|